В Тернополі я багато років працюю у звичайному продуктовому магазині. Він знаходиться на дуже метушливій вулиці та людей у нас багато завжди. Тож власник два роки тому вирішив встановити кавовий апарат. Ідея була прекрасна, адже відвідувачів відразу побільшало. Та заклад у нас з принциповою позицією, тож обслуговувати російськомовних зовсім не хотілось. Хоча звісно випадки траплялись.
Якось я запропонувала вивісити напівжартівливе оголошення “Кава – 14 гривень, кофє – 50 грн.””. І знаєте, що – це спрацювало. Відвідувачі, як один, почали просити каву рідною солов’їною. Ми дуже тішились з цього. Утім нещодавно стався дуже неприємний інцидент. І в нас таке вперше.
